Косівський район - села 

Вижній Березів

Перша письмова згадка датується 1412 р., хоча поселення існувало ще в X–XIII ст.
З 1939 р. по 1992 р. — Верхній Березів.

Висота над рівнем моря близько 400 метрів. Відстань від Косова — 30 км. Межує з селами Текуча, Нижній Березів, Середній Березів, Баня-Березів Косівського району та с. Микуличин Надвірнянського району. Річки Лунґа та Варатик. Річка Лунґа поділяє село на дві частини: Лаз і Заріка.

Вижній Березів у 1900 р. відвідав митрополит Андрей Шептицький. У 1929–1930 роках у селі відпочивала родина А.  Крушельницького, відомого письменника і громадського діяча. Меланка в с.Верхній Березів

Косів 

Місто Косів

 - районний центр Косівського району, розташоване на берегах ріки Рибниці.

Археологічні знахідки, зокрема кам'них сокир та бронзових виробів, свідчать про те, що територія сучасного міста була заселена за часів неоліту й міді.

Перші письмові відомості про Косів знаходимо в грамоті литовського князя Свидригайла від 1424 року. Цим документом князь дарував село з монастирем на річці рибниці Снятинської волості Владу Драгосимовичу. У 1565 році поблизу села виростає місто, засновником якого був снятинський староста Панчинський. Спочатку це місто мало назву Риків, потім — Косів. Невдовзі тут поселилося 60 сімей, збудували замок. Село ж зберегло за собою назву Старий Косів.

Околиці Косова багаті буковими та сосновими лісами і пасовищами — полонинами. Землеробство, скотарство, полювання поєднувалося з домашніми промислами, які пізніше зросли до рівня ремесла. З давніх-давен розвивалися такі ремесла, як обробка дерева, вишивка, килимарство, кушнірство, мосяжництво, різьба по кості і дереву, гончарство.

Важливим заняттям косівчан була виварка солі. Ще в 1472 році тут була копальня солі і найбільша в цій місцевості солеварня. В XVII ст. копальня завалилася і на її місці утворилося озеро.

Прокурава

Прокурава

розташована на висоті 420 м над рівнем моря і віддалене на 23 км на захід від м.Косова, розкидане серед гір, в долині ріки Пістиньки. Межує із селами Шешори, Брустурів (по-місцевому Брустури), Космач, Рушір.

За переказами назва села походить від того, що до навколишніх сіл наїздив економ, або так званий "панський прокуратор", який пізніше тут поселився. Перша письмова згадка про село датується 1638 р.

Розтоки

Село Розтоки розташоване вздовж річки Черемош на відстані 25 км від Косова та 15 км від залізничної станції Вижниця. Населення – 2020 осіб.

Перша письмова згадка про село датується 1500 р. Межує з селами Білоберезка, Ясенів Горішній Верховинського району; Великий Рожин, Яворів Косівського району, Розтоки Путильського району Чернівецької області. Висота над рівнем моря центральної частини — 400 м. Присілки, кутки: Село, Опари, Луги, Вологи, Підпасіки, Губки, Підстінки, Запогар, Манівлоги, Рабинець. Урочища: Глиняне, Причівок, Чопаги.

У Черемош, вздовж якого простягається село, впадають потоки Скакунець, Свідовець, Вросолі. Релігійні громади — УГКЦ (нечисленна) та УПЦ—КП. Церквою св. Михаїла та каплицею св. Козьми і Дем’яна користується православна громада. Храмові свята — 21 листопада (Собор Архистратига Михаїла) та 14 листопада (Козьми і Дем’яна).

У Розтоках часто бував Ю. Федькович (зокрема в 1863, 1865, 1866 р.); згадує він це село в своїх творах (оповідання «Опришок» та ін.). Тут у 1940 р. народилася поетеса М. Влад.

Церква і каплиця є пам’ятками архітектури. Пам’ятка природи — Камінь Довбуша, оригінальний геоморфологічний комплекс наукового та естетичного значення.

Соколівка

Село Соколівка розташоване біля підніжжя хребтів Брусний, Сокільський, Стара, Семенова. Село межує з такими селами як Бабин, Город, Яворів, Річка. Відстань від Косова 8 км, від залізничної станції Вижниця — 19 км. Соколівка розташована на висоті 450 м над рівнем моря. Через село протікає річка Рибниця. Населення становить 2193 особи.

У селі розвинена вишивка, ткацтво. Тут проживає 27 народних майстрів.

Стопчатів

Село Стопчатів розташоване на правому березі річки Лючки, за 16 км від районного центру, 15 км від залізничної станції Коломия.

Вперше у документах Стопчатів згадується в 1515 році.
1749 року на маєток місцевого пана напав загін опришків Василя Баюрака.

На території Стопчатова виявлено поселення доби бронзи та поховання культури карпатських курганів.

Вихідцем з Стопчатова є відомий український поет Д. В. Павличко.

Черганівка

Історична дата утворення села Черганівка — 1644 р.
Розташоване на березі річки Валійця.

www.castles.com.ua про село.

У Черганівці є дерев'яна Церква Св.Йоана (1842 р.) з мурованою дзвіницею (1850 р.).

Телефон сільради (03478) 4-86-38

Яблунів

Перша історична згадка про селище датована 1602 роком. Галицький і Коломийський староста надав поселенню статус міста. У 1610 році містечко стало власністю магната Матвія Яблоновського і в 1640 році отримало назву Яблонів. У центрі міста була ратуша, де розміщався уряд. Містечко було окремою адміністративно-господарською одиницею і підпорядковувалося Станіславському округу, а з 1811 року — Коломийському округу.

Сьогодні — це селище міського типу, яке розташоване на березі річки Лючка біля підніжжя Карпат. Через селище проходить дорога, яка з'єднує Коломию і Косів. Відстань до Косова 17 км., а до Коломиї — 16 км. Населення становить 1786 осіб.

karpaty.info

Cадиба «БЕРЕЗІВСЬКА ХАТА»

Розташування:

У селі Вижній Березів, 500 м від центру села, близько 4 км від траси, 30 км від Косова та 34 км від залізничної станції Коломия, на висоті 532 м над рівнем моря.
Під'їзд до будинку неможливий, є стоянка з охороною на відстані 100 м.

Опис:

Відпочинок у садибі пропонується у вигляді етно-рекреаційних турів. В програмі: проживання в автентичній гуцульській хаті, готування їжі в печі, випічка хліба, доїння корів, мандрівка в гори, похід до джерела с соляною ропою і виварювання солі, мелення муки на жорнах, збивання масла, виготовлення бриндзі, ткання килимів, катання верхи на коні та інше. Проект має на меті дати можливість максимально відчути себе в природньому середовищі гір, провести якийсь час в умовах, в яких жили колись гуцули.
Фото

Проживання:

Двоповерховий будинок на 6 місць
На першому поверсі кухня (плита, холодильник, необхідний посуд), 2 двомісні кімнати (в одній — двоспальне ліжко, в іншій — 2 односпальних), санвузол (душ, умивальник, туалет).
На другому поверсі — мансардна двомісна кімната.

Автентична гуцульська хата зі старими меблями, піччю, посудом, ткацьким станком. У хаті не можна використовувати сучасні прилади.

Контакти:

Івано-Франківська обл. Косівський р-н с. Вижній Березів (067) 967-17-59
v.kiceliuk@gmail.com vlotko.livejournal.com

Як доїхати:

Автомобілем: з Івано-Франківська або Чернівців на Коломию, далі на Косів; в селі Стопчатів на кільці їхати прямо. В с. Середній Березів біля зупинки повернути ліворуч, їхати до центру с. Вижній Березів (прикмети — сільрада, зупинка і пам'ятник сотникові Морозу). Далі господар люб'язно покаже вам дорогу до садиби.

Поїздом та автобусом: поїздом до Коломиї, далі автобусом до с. Вижній Березів. Від зупинки до садиби — 500 м.

Космач 

Перша письмова згадка про Космач датується 1412 роком. Науковці стверджують, що село отримало назву від вигляду першого поселенця, який мав космате волосся. Народні легенди оповідають, що першим мешканцем Космача був чоловік, який називався Космачук.


Десь під кінець XIII ст. прибув у гори один чоловік із жінкою та сином. Згадана родина втекла зі Снятина, бо чоловік посварився з паном і заслужив велику кару. Щоб уникнути її, сім'я мала переховуватись у Карпатах, і вибрала місце, де збігалися три річки в одну. Таким чином тут, між горами, поселилися перші мешканці, які називались Іван, Анна та їх син Іванко. Саме цього першого жителя називали Іван Косматий. Чи він мав таке прізвище, а чи від того, що він мав велике кучеряве волосся - цього літописець не міг з'ясувати. проте син першого мешканця звався Іван Космачук. Існує думка, що від цього і пішла назва Космач.

Садиби, приватні помешкання
Ціна місця: від 45 грн.
Ціна місця: від 35 грн.
Ціна місця: від 50 грн.
Ціна місця: від 40 грн.
Ціна місця: від 50 грн.
Ціна місця: від 50 грн.
 
   
Музеї

Люча

Перша письмова згадка про село Люча датована 1412 роком. Розташоване у гірській місцевості за 21 кілометр від міста Коломиї. Територія села простяглася вздовж ріки Лючки та її правих приток Рушора та Акри. Приблизно посередині знаходиться найгарніша в околиці гора Камінь, що височить над селом. Середня висота над рівнем моря — 458 м. Найвища гора Палита має 916 м, найнижча Рунок — 435 м.

Через Лючу проходять дві дороги — Коломия-Делятин та Коломия-Космач. Територія нараховує 46,01 кв. км і населяє її понад 1620 осіб. По величині площі Люча посідає четверте місце серед сорока шести населених пунктів Косівського району, поступаючись лише селам Космачеві, Яворові та Шешорам.

Цікавою є Церква Христового Вознесіння, 1846 р., дерев'яна. Це типова споруда в гуцульському стилі, яка є пам'яткою архітектури.

Село приваблює своїми околицями. Тут знаходиться водоспад Гук, розташований на річці Рушір в однойменному присілку села Лючі. Назву одержав від шуму падаючої води і є пам'яткою природи. Утворився на горизонтальних нагромадженнях кам'яних брил пісковиків і роговиків. Водоспад затиснутий в ущелині шириною 20 м, його висота — 4 м. Уверх по течії тягнуться пороги довжиною до 10 м. Вода чиста, прозора, прохолодна. У ній водиться форель (пструг), марена та інші цінні породи риб. Недалеко, під горою Пугачівкою, знаходиться ще один водоспад. Утворився недавно в результаті спрямлення русла річки Рушір. Це — найбільший і найгарніший водоспад в околиці села. Висота падіння води більше 6-ти, ширина - 5 метрів.

Можна відпочити і біля озера Вікнища. Назву одержало від урочища, в котрому знаходиться. Озеро оточене суцільними буковими лісами. Має карстове походження. Глибина до 2 м. Береги круті, порослі деревами. Привертає увагу і дендрарій під горою Няджин. Розташований біля лісництва в Горішньому Куті Лючі. Тут проростають рідкісні породи дерев і кущів.

Пістинь

Перша письмова згадка про село датується 1375 роком. Згідно із легендою, селище було засноване монахами. Прийшовши сюди і побачивши незаймані землі, вони сказали: “Пусто тут безпечно тут, то ж піст триматимемо, щоб Бог благословив це місце на безпечне щасливе проживання...”.

Поселення розквітало на соляних промислах, які забезпечували більшість його доходів. Немало збитків завдавали селянським господарствам так звані “домашні війни”, які вели між собою феодали. У 1600 р. в західній частині села споруджується дерев'яна п'ятизрубна церква Успіння Богородиці, а для захисту від знищення і розорення святині навколо неї зводиться монастирське укріплення з валами і кам'яними мурами. Завдяки цьому церква збереглася і до наших часів. Внаслідок двох світових воєн забудова середмістя Пістиня повністю втрачена. Адміністративний статус містечка також втрачено.

В кінці ХІХ — на початку ХХ ст. с. Пістинь виділяється кушнірством. Майстерність пістинських кушнірів була відома не тільки в усіх довколишніх селах, а й на Коломийщині, Снятинщині. Ця продукція поставлялась мешканцями на торги та ярмарки. С.Пістинь — місце творчості Петра Григоровича Кошака, відомого гуцульського майстра художньої кераміки кінця XIX — початку XX ст. Його творчість базується на глибоких знаннях народних традицій і займає належне місце в історії розвитку народного мистецтва Гуцульщини. Його найбільший внесок — виготовлення сюжетно-тематичних розписів на кахлях. У декоруванні кахлів майстер використовує елементи рослинного світу, зображення диких тварин,звірів, птахів. Здавна славляться також своєю красою пістинські безрукавки, прикрашені аплікаціями, вишивкою і металевими колечками.

Смодна

Село Смодна (колишня назва — Смодне) розташоване на річці Рибниця.
Історична дата утворення 1318 р.

Старі Кути

Село Старі Кути розкинулося на передгір'ї Карпат біля Черемошу, за 10 км від районного центру, 5 км від залізничної станції Вижниця. Висота над рівнем моря 415–435 м.

Перша письмова згадка про село належить до 1448 року.

Тюдів

Село Тюдів лежить на лівому березі Черемошу, за 16 км від районного центру, 5 км від залізничної станції Вижниця.

Історична дата утворення села — 1560 р.
Мешканці брали участь у боротьбі проти польської шляхти під час визвольної війни українського народу в 1648—1654 pp.
Наприкінці XIX ст. тут народні митці спорудили пам'ятник Т. Г. Шевченку.
В 1922 році селяни бойкотували вибори до польського сейму.

Телефон сільради (03478) 45225

Шешори

Шешори — велике гуцульське село, знаходиться на висоті близько 600 м над рівнем моря і розтяглося на 9 км уздовж гірської річки Пістиньки, яка відома своїми водоспадами. Шешорський Гук - один з найкрасивіших у Карпатах водоспадів з висотою падіння 5 м та площею 0.5 га. Поруч з водоспадом є мінеральне джерело.

Навколишні гори: хребет Брусний (960 м), Кормитура (916 м), Росохата (791 м), Пасічний (695 м), Радул (690 м), Млаки (687 м), Кінь. Кожна гора має свою назву, свою історію. Гора Брусний стала границею між Шешорами і Брустурами. На північний захід від села знаходиться заповідне урочище Лебедин площею близько 40 га, яке являє собою невисоку гору з уголовиною в ценрі, що є наслідком діяльності льодовика. У центрі уголовини, на висоті 650 м над рівнем моря знаходиться озеро розміром близько 200х100 м. Шешорські гори покриті буковими і смерековими лісами.

  А ще цікаво буде дізнатися...

Ось як писав про Шешори Степан Пушик:

Де Гук реве, де плай на Соколівку,
Де видно Кичеру і Радул та Брусний,
Я йшов цимбали слухати й сопілку,
І співаків шешорських голосних.
Тут спало у міжгір'ї хмарне море,
Був верх Рокити чистий як зі скла.
А я питав у гордого села,
Хто дав йому таке ім'я - Шешори,
Та пам'ять відповісти не могла.
Лиш білий дід, що знав знахарське діло,
(Вдобу ракет і це добро було!)
Сказав мені: "Село старе згоріло.
Там "царина", а це - "нове село".

Перша письмова згадка про Шешори належить до 1445 року, хоча поселення існувало й раніше, в епоху кам'яного віку. У 1993 році археологи виявили тут кам'яні знаряддя, вік яких - 10 тис. років.

Шешори - традиційний осередок художнього ткацтва. Кожну хату прикрашають рушники, подушки, скатерки, верети, виконані місцевими народними майстрами. У селі живе славетна авторка тканих рушників, лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка Ганна Василащук, яка створила серію рушників на мотиви поезій Кобзаря.

Саме у Шешорах у 1932 році народилася популярна пісня "Гуцулка Ксеня". Написав її студент Роман Савицький, присвятивши доньці лісничого Оксані Бурачинській.

Храмові свята: 27 жовтня (Великомучениці Параскевії) та 15 липня (Положення Чесної Ризи Пресвятої Богородиці).

Завдяки тому, що Шешори одержали статус курортного села, тисячі людей відвідують його, лікуються та милуються гірською красою, чистотою повітря та води.Продолжение »